Переможці конкурсу "Міс і Містер - 2012" розповіли про свій шлях до перемоги

       Наближаються новорічні свята. Наш народ вірить, що бажання, які загадані в цей час, обов’язково здійсняться. Та втілити в життя одну із своїх мрій можна не лише в цей період. Треба просто взяти участь у конкурсно-розважальних програмах, які для вас готують члени молодіжного клубу «Фенікс». Цьому правилу підкорилися й Анна Новоселецька та Микола Сидоренко, які зараз носять титул Міс та Містера Кам’янки. 

Сьогодні, саме для вас, вони розкажуть як потрапили на сцену, що їх найбільше вразило під час проведення заходу та наскільки важко далася перемога.

- Від моменту вашої перемоги на конкурсі «Міс і Містер 2012» минуло трохи часу. Але ті емоції, що ви отримали залишаться, напевне, на  все життя. Скажіть, будь ласка, як ви дізналися про цей конкурс і чому вирішили взяти в ньому участь?

Анна: Я ще до проведення конкурсу стала членом молодіжного клубу «Фенікс». Спочатку думала допомогти в організації заходу, але потім вирішила спробувати свої сили. Окрім того, це дає змогу отримати масу нових емоцій, знайти нових друзів, показати свій талант усьому місту. Яка б дівчина цього не хотіла?..

Микола: А я до лав молодіжного клубу потрапив трохи інакше. Один із моїх найкращих друзів допомагав в організації. Якось він до мене зателефонував увечері і попросив допомогти одній із учасниць з номером. Я погодився. У ході репетицій один із учасників, з певних причин, не зміг брати участь конкурсі, тому я вирішив допомогти друзям і замінив його. Як виявилося, не даремно.

- Дійсно, історії різні, але все, що вас об’єднує – сцена і талант. Скажіть, а ви давно вже на сцені? Чи, можливо, для когось із вас вихід цього року став першим?

А: Мій творчий шлях на сцені розпочався ще в молодших класах. Саме тоді, я вперше вийшла на сцену районного будинку культури. Але потім була велика перерва… І ось, завдяки молодіжному клубу я знову на сцені.

М: Особисто я вийшов на сцену значно пізніше, ніж Аня. Це було років 4-5 тому. Відтоді, я активно намагаюся брати участь, принаймні, у шкільних заходах.

- Розкажіть більше про свій перший виступ на сцені… Де це було, що ви робили, які емоції вас наповнювали?

А: Це було в молодших класах. Я займалася танцями. От так і потрапила на сцену. Пам’ятаю, що було трохи страшнувато виходити перший раз на сцену… мабуть, мене рятувало те, що я була ще трохи маленька і не зовсім того розуміла. Зараз набагато лячніше виходити перед глядачами.

М: Я вперше вийшов на сцену, коли відпочивав у санаторії. Там проходив конкурс «Містер Сніговик». Я вирішив узяти участь. к" Моїм номером був, не повірите… спів! Спочатку я боявся, навіть вийти на сцену не хотів виходити… Але коли оголосили моє ім'я – рушив уперед. Коли ж після виступу зал плескав у долоні, то я відчув себе таким щасливим, що не передати словами.

- Добре, повернемося до «Міс і Містера». Розкажіть, будь ласка, як довго тривала підготовка до конкурсу, хто вам допомагав особисто вам у підготовці номерів?

А: Почали готувати конкурс ще на початку вересня. Загалом, це трохи більше місяця. Невеликий проміжок часу, але підготуватися добре, я вважаю, ми змогли. А щодо  підготовки, то тут велику подяку треба висловити усім членам молодіжного клубу, Маші Кучеренко, яка є головою молодіжної ради та Наталії Степанівні Клименко. Вони дали всім учасникам хорошу школу. Саме завдяки їхній наполегливій праці учасники виходять на сцену добре підготовленими, а глядачі мають змогу відвідувати події, зо підготовлені на високому рівні.

М: Я вже говорив, що прийшов як учасник пізніше за всіх, тому на підготовку мав лише 2 тижні! Але зумів добре підготуватися й за цей час. Дійсно, якби не члени молодіжного клубу, які осінніми вечорами заставляли нас виконувати купу різноманітних рухів, учи як правильно ходити, куди дивитися, що й коли краще сказати… Їхня робота дуже важлива й безцінна. Я так думаю, що всі, хто відвідує цей конкурс зі мною погодяться.

- Цікаво було б дізнатися, як до вашого рішення про участь у конкурсно-розважальній програмі «Міс і Містер - 2012» поставилися ваші батьки… Чи не були вони проти?

А: Ні, звичайно не були проти. Вони мене дуже допомагали. Саме від них я отримувала найбільшу підтримку, яка, напевне, й допомогла мені виграти цей конкурс. За це я їм дуже вдячна!

М: Щодо моїх батьків, то, якщо чесно, були дуже здивовані, коли я їм сказав, що братиму участь у «Міс і Містері», але відмовляти не стали. Навпаки, вони дуже мені допомогали й підтримували. За що їм велике спасибі!

- Глядачам дуже сподобався креативний конкурс, де ви самі собі робили костюми із підручних матеріалів. Нагадайте, з чого були ваші костюми.

А: Я дуже люблю дивитися по ТВ різні моні передачі, слідкую за останніми тенденціями в моді, тому вирішила зробити свою сукню паперовою. Тут варто сказати, що якби не моя мама, то не знаю чи сама б змогла створити таку красу…

М: Мені теж допомагала мама у створенні мого костюму, який був зроблений із шпалер. Мені чомусь здалося, що я такого ще не бачив, і це дуже така цікава ідея.

- А чи були такі конкурсанти, чиє вбрання сподобалося вам найбільше? Якщо так, то чому?

А: Найбільше мені сподобалась сукня Інни Заєць. По-перше, вона була не схожа на інші, мала тематичний характер. По-друге, мені здалося, що на створення такого образу потрібно було витратити чимало зусиль.

М: А я був вражений від творіння Влади Хаврич. Воно було досить оригінальне і чудово на ній виглядало.

- Так, наші світові дизайнери можуть відпочивати порівняно з вашими творіннями. Але не можу не запитати про конкурс-сюрприз, який організатори провели вперше. Дівчата мусили якнайшвидше якісно зробити юним моделям стильну зачіску, в той час як хлопці перед усіма глядачами проводили репетицію вступу до лав української армії – віджималися на руках. Аню, чи був складним для тебе цей конкурс?

А: Це було дуже несподівано. На генеральній репетиції, за день до конкурсу, нам повідомили, що проведуть конкурс-сюрприз, але що саме ми маємо робити не сказали. На те ж він і сюрприз. Тому, було трохи страшнувато… Але із зачісками я впоралася, бо дуже люблю це робити.

- Колю, питати чи складним був для тебе цей конкурс, мабуть, недоречно. Усі пам’ятають, як ти віджався 50 разів! Найкращий результат серед хлопців. Скажи, що ти відчував у цей момент?

М: Дійсно, конкурс-сюрприз ми очікували з найбільшим хвилюванням. Інші учасники намагалися усілякими способами випитати що ж буде… Але, якби й дізналися, то навряд щось би змінилося. Це не інтелектуальний конкурс, де можна дізнатися відповіді на всі питання. Я віджимався останнім серед хлопців, тому старався вирватися уперед, тримався якомога довше, адже результати інших уже були відомі. Пам’ятаю, коли піднявся, усі так хлопали… Неймовірні почуття радості мене переповнювали. Але поряд із ними була й неймовірна втома – я майже не відчував рук…

- Як би там не було, ви молодці! Справилися із усіма перешкодами, які стояли у вас на шляху до перемоги. Як вам вдавалося боротися із хвилюванням?

А:  Ніяк. Хвилювалася, переживала протягом усього часу. Боялася, що щось вийде не так, що можу десь збитися… Але підтримка моїх батьків і друзів трохи допомагала.

М: А я взагалі не хвилювався. Трохи переживав за свої номери, щоб усе вийшло так, як я задумав. А як такого хвилювання не було.

- Яка атмосфера була серед учасників? Чи знаходили ви спільну мову як на репетиціях, так і під час самого конкурсу?

А: Ми були надзвичайно дружньою компанією. Звісно ж, у нас були певні непорозуміння, але ми дружно подолали всі незгоди.

М: О, так. Ми веселилися, жартували, допомагали один одному, підтримували, якщо щось не так виходило… Шкода, що після конкурсу багато хто пішов своєю дорогою.

- Скажіть, будь ласка, чи змінилося щось у вашому житті після «Міс і Містера – 2012»?

А: Звісно змінилось! Але мої друзі завжди були добрі до мене, не дивлячись на мою перемогу.

М: Не змінилось. Але більшість моїх друзів були шоковані результатом.

- Щоб ви могли побажати своїм ровесникам?

А: Я бажаю бути креативними, приймати участь у конкурсах, закликаю до того, щоб ви приєдналися до дружньої команди молодіжного клубу «Фенікс», тому що саме завдяки йому я здобула цих висот, багато чому навчилася та здійснила свою мрію.

М: Бажаю, щоб вони не приховували свої таланти, а розвивали їх і дарували оточуючим!