Кам'янські капоеристи підкорюють столицю

Нещодавно у столиці проходила грандіозна подія – IV Міжнародний Фестиваль Бразильської Культури, на який приїжджають не лише з різних куточків України, але й з інших країн світу, зокрема, Бразилії, Данії, Єревану тощо. Варто зазначити, що цього року на захід потрапили і двоє наших кам'янчан – Олег Гринь і Микола Сидоренко, які вже не один рік займаються мистецтвом капоейри та активно пропагують його у нашому місті.

Капоейра – це афро-бразильський вид бойового мистецтва з елементами танцю, музики та акробатики. У Європу ж цей вид спорту увійшов у середині ХХ століття, проте вже сьогодні налічує кілька мільйонів прихильників. На терени нашої країни бразильське бойове мистецтво прийшло уже після отримання Незалежності, але найбільшої популярності набирає лише в останні роки. Проте, ті, хто вже займається капоейрою має неабиякі успіхи.

Жителі нашого міста та району можуть також навчитися мистецтву Капоейра. Як не дивно, але урокам бразильського мистецтва навчає молоди, але напрочуд активний хлопчина, учень 10 класу каменської ЗОШ №1 Олег Гринь. Його по-праву можна назвати наймолодшим тренером нашої області, а то й України! За свої останні 3 роки, які він повністю посвятив якнайкращому вивченню цього мистецтва, Олег досяг немалих вершин. І це довела остання поїздка на фестиваль, додому молодий тренер повернувся із новим чемпіонським поясом, який підняв його на ще вищу сходинку.

Про те, чи важко у наш час бути тренером та як ним стати спробуємо дізнатися із перших вуст:

-         Олеже, вітаю тебе із черговою перемогою! Скажи, як давно ти займаєшся мистецтвом капоейра та як вирішив стати тренером?

-         Я займаюся доволі недавно, всього лише 3 роки. Але за цей час, як бачите, багато чого досяг. Головне, треба мати впевненість у собі і бажання займатися улюбленою справою. Мені дуже хотілося, щоб те, що я вже вмію, могли зробити й інші. Мої друзі – Микола Сидоренко і Віталій Дишко – запропонували створити групу, а мені стати їхнім тренером. Мені ця ідея спочатку здалася смішною, але побачивши інтерес у нашої молоді, все ж ризикнув.

-         Ризик – діло благородне… Але чому ти вирішив займатися бразильською культурою?

-         Насправді, я займався не одним видом спорту… Але коли вперше прийшов на тренування по капоейра, то зрозумів, що тільки в цьому виді мистецтва можу відкрити себе по-справжньому. І мені здається, що так і є. Маю чимало друзів-колег по всій Україні, з яким часто спілкуюся, раджуся, переймаю досвід. Думаю, що це мені й допомогло зробити нашу кам’янську групу такою дружньою та сильною.

-         Скажи, будь ласка, чи на даний час інтерес до цієї справи серед кам'янчан не впав? І де взагалі ти проводиш свої тренування?

-         Ні, ти що! Навпаки, цікавість зростає! Перший місяць тренування приходили осіб 5-6, і то, це були наші друзі. А зараз у мене група налічує понад 20 осіб. Окрім того, чимало ще підходять і запитують про можливість долучитися до нашої команди. Думаю, що з вересня буде ще більший наплив. А тренування у нас проходять завдяки підтримки директора Кам’янської ЗОШ №1 Анатолія Могилки, який охоче дав дозвіл займатися у спортивному залі школи. Я безмежно йому вдячний за те, що він завжди допомагає молоді розвиватися і в культурному, і в спортивному плані.

-         Як мені відомо, ти організовував у нашому місті семінар по капоейро… Розкажи детальніше про цю подію.

-         Так, дійсно. Напередодні новорічних свят я організовував семінар по капоейри для своїх учнів. Читати лекцію приїхав тренер із Кривого Рогу Ярослав Шевченко, якому, між іншим, дуже сподобалися наші спортсмени, а також місто. Єдиною проблемою в організації даної події було приміщення. Це питання допомогла вирішити дружина приватного підприємця Ігоря Кивгили – Інна. Вона люб’язно погодилася нам приміщення спортивного залу. Наступного дня, за сприяння директора Кам’янської ЗОШ №1 Анатолія Могилки, ми провели практичні заняття у спортивному залі цього освітнього закладу. Тому, маючи нагоду, хотів би ще раз подякувати цим людям за підтримку!

-         Олеже, ти молодець! Адже, щоб організувати якусь подію потрібно мати неабиякий хист, організаторські здібності і витримки. Чи не поділишся з нами секретом успіху?

-         Я вже говорив, що для того, щоб чогось досягти потрібно мати ціль у житті і йти до неї не дивлячись ні на що. Також, не останню роль відіграє те, на скільки цікаво тобі те, чим ти займаєшся. Тут важко сказати… Мені здається, що єдиного рецепту успіху немає, кожен його підбирає для себе сам.

-         Кілька слів для нашої молоді, читачів…

-         Молоді я хотів би сказати, щоб була більш активною, не марнувала свій час за комп’ютерами, займалася спортом (хай, навіть, не капоейрою), більше часу проводила поруч із родиною та друзями. А людей старших хотів би попросити допомогати нам розвиватися і подякувати тим, хто це вже робить сьогодні.

-         Дуже дякую тобі за цікаву історію. Сподіваюся, що ми ще неодноразово про тебе почуємо. Успіхів тобі!

Розмову вів

Антон ЮРЧЕНКО